Леся Українка
2)У дитинстві Леся була дуже кмітливою дитиною, все схоплювала на льоту, навчилась читати у чотири роки, в шість - майстерно вишивала, а в дев'ять написала свій перший вірш "Надія". У своїх 19 років написала підручник для своїх сестер "Стародавня історія східних народів". Поетеса знала 7 мов, при чому казала, що французькою спілкується краще , аніж російською.
3)Леся полюбляла у дитинстві проводити спільно час із братом Михайлом, тому їх називали спільним іменем Мишолосіє.
4)Свій псевдонім Лариса Косач запозичила у дядька Михайла Драгоманова. Він підписувався як "Українець".
5)Леся Українка ввела в українську мову такі слова як "напровесні" та "промінь".
6)Іван Франко назвав Лесю Українку "єдиним мужчиною в нашому письменстві".
7)Існує астероїд, названий на честь поетеси, 2616Леся (2616Lesya). Цей астероїд відкритий 28 серпня 1870 року.
Ольга Кобилянська
1)У 1927 році відзначався 40-річний ювілей літературної діяльності Ольги Кобилянської. Буковина тоді належала Ромунії. На території України розпочато видання 9-титомного видання творів О. Кобилянської.
2)Перші літературні твори писала німецькою мовою, тому що вчилася в початковій чотирикласній німецькій школі, в подальшому освіту здобувала самотужки.
3)Формувала свою концепцію людини і світу письменниця під впливом німецького філософа Ніцше, який мав значний вплив на модерністів Європи. З філософії Ніцше О. Кобилянська запозичила ідею сильної творчої індивідуальності.
4)Важливою подією у житті Кобилянської було знайомство із Софією Окуневською, однією із найосвіченіших жінок тодішньої Галичини. Саме вона переконала письменницю писати українською мовою.
Іван Нечуй-Левицький
1)Іван Нечуй-Левицький був категоричним щодо правопису: "Писати треба так, як люди говорять!". Не сприймав літеру "і", "й" та апострофа. Тому писати потрібно "на зелені трав", а не "на зеленій траві", бо так говорить більшість населення України. Письменник багато років ходив до Михайлівського монастиря і там розмовляв з прочанами.
2)Письменник категорично відмовлявся від вживання чужих слів і розмовляв тільки живою українською мовою: замість вислову "старанно уникати" говорив "падковито одмикувати", а замість "негативне" - "відкидне", "позитивне" - "покладне" та ін.
3)Іван Нечуй-Левицький народився у сім'ї потомственого священика, людини суворої й темпераментної, який полюбляв розповідати про козаччину та Шевченка. Освіту здобув майбутній письменник у сільській школі в Стеблові, що на Черкащині, яку організував його батько.
4)Самостійно вивчив німецьку, французьку, латинську, грецьку та церковнослов'янську мови.
5)Перші твори видавав під псевдонімом Іван Нечуй, тому що у цей час було заборонено видавати твори українською мовою. Про те, що Іван Левицький був письменником, не знали навіть друзі.
6)Ніколи не був одружений. Жив відлюдником.
7)Завжди ходив із парасолькою. Був надзвичайно пунктуальним та точним. Не вживав спиртного.
8)25 років працював учителем. Мав великий вплив на молодь і прищеплював їм любов до минулого України.
1)Григорій Сковорода володів даром передчуття. Те, що він передбачив власну смерть, відомо багатьом, проте в історії залишився ще один неймовірний випадок. У 1770 році філософ три місяці жив у Києві у свого родича. Раптом під час прогулянки Подолом Г. Сковорода відчув сильний трупний сморід. Наступного ж дня він усупереч проханням покинув місто. Через два тижні в Києві почався мор, і місто було зачинене.
2)Григорій Савич володів досконало латинською, грецькою, польською, німецькою, італійською, французькою та єврейською мовами. Добре грав на флейті та органі.
3)Під час вчителювання у Харкові замість оцінок Григорій Савич писав "тупуват", "туп", "весьма туп", "сущая безтолковщина". Або "понят", "весьма понят", "возможно понят"; розумників оцінював "остр", "весьма остр", "зверок вострий" - той, що знання хапає на льоту.
4)Попри те, що Григорій Сковорода був відомим на всю Україну, за життя його не було надруковано жодного його твору.
5)Підписував свої листи Григорій вар Сава Сковорода, Даниїл Майнгард.
6)Григорій Савич любив ходити пішки, проповідуючи свою філософію, влітку жив у лісах-полях, а взимку по хатах та монастирях.
7)Хоча був аскетом, але полюбляв вишукані речі, а саме: окуляри, які на той час були дорогими, музичні інструменти, елітні трубки з тютюном.
8)Його улюбленою місцевістю було село Іванівка, що на Харківщині, де у 1794 році Григорій Сковорода сам викопав собі могилу, скликавши перед тим своїх друзів і провівши з ними весело час, переодягнувся у чисте, ліг у могилу і заснув вічним сном.
9)На могилі письменника написано "Світ ловив мене та не впіймав".
Марко Вовчок
1)Марко Вовчок була змішаної крові. Мати її походила з княжого роду Радзивілів, а бабуся матері була полькою-литовкою. Батько мав білоруське коріння. Родина жила в Росії (Орловська губернія), а Марія Вілінська з чоловіком-українцем в Україні.
2)Повсякденною мовою в родині Вілінських була французька.
3)Заміж Марія вийшла в 17 років за засланого в Орел кирило-мефодіївського братчика Опанаса Марковича.
4)Марія Вілінська була єдиною жінкою-письменницею в 50-х роках ХІХ століття в Україні.
5)Марко Вовчок була відомою не тільки в українській та російській літературі, а й у французькій.
6)Повість "Маруся" отримала нагороду Французької академії й була перекладена багатьма мовами світу.
7)Марія випускала журнал, який повинен був допомагати інтелігентним жінкам в питаннях емансипації.
8)Майже 40 років була постійним співавтором журналу "Magasin d'Education et do Recreation", у якому друкувався Жуль Верн.
9)Перебуваючи в Парижі, Марко Вовчок заприятелювала з відомим французьким фантастом Жулем Верном. Наслідком їхньої дружби стало те, що Жуль Верн дав українській письменниці виняткове право перекладу його творів російською мовою. Вона переклала 15 пригодницьких і науково-фантастичних романів Жуля Верна і сприяла популяризації творів письменника в Росії.
10)Марія Маркович мала репутацію "фатальної жінки".
11)За повість "Кармелюк" та оповідання "Два сини" Марко Вовчок зазнала переслідувань царської цензури, що змусило її залишити Петербург і переїхати до Франції.
Микола Костомаров
1)Микола Костомаров мав феноменальну пам'ять. Він міг не лише цитувати окремі місця з літописів, а й цілі акти й документи. З пам'яті виголошував великі уривки Шевченкових поезій і вірші інших улюблених поетів, декламуючи часто Дж. Байрона, Й. Шиллера, Й. Гете. Найбільше йому подобалися українські думи: письменник пам'ятав не лише тексти всіх дум, а й усі відомі їх варіанти.
2)Микола Костомаров був кріпаком власного батька. Відставний військовий Іван Костомаров у похилому віці одружився з кріпачкою Тетяною Мельниковою. Обвінчалися батьки після народження Миколи. За законами Російської імперії хлопчик став кріпаком власного батька.
3)У 1840 році молодий історик Микола Костомаров успішно здав магістерський іспит, а в 1842 році дидав окремою книжкою свою дисертацію "Про значення унії в Західній Росії". Однак її захист не вдався через протест архієпископа Харківського Іокентія.
На початку 1844 року Костомаров успішно захистив наукову роботу "ПРо історичне значення російської народної поезії".
4)Костомарова заарештували перед весіллям з Аліною Крагельською. Із нареченою зустрівся у 1873 р. через багато років. 1875 р. вони обвінчалися й десять років прожили разом до смерті письменника.
5)Вивчав стародавні та нові мови, цікавився античною історією, німецькою філософією, учився грати на фортепіано, писав вірші.
6)М. Грушевський вважав Миколу Костомарова своїм вчителем.
Іван Франко
1)Іван Франко дуже любив збирати гриби, які потім у сім'ї варили, смажили чи сушили на зиму.
2)Коли Іван Франко вступив на філософський факультет Львівського університету, входив до москофільського товариства, яке було популярне у той час серед галицької інтелігенції.
3)У 1886 році Іван Франко одружився із Ольгою Хоружинською, високоосвіченою людиною, яка добре володіла англійською, німецькою, французькою та російською мовами, проте все українське було для неї чуже. У подружжя народилось четверо дітей - Андрій, Тарас, Петро та Анна.
4)Подружнє життя І. Франка було нещасливим: матеріальні нестатки, вороже ставлення до Ольги та І. Франка зломили психіку Хоружинської, яка померла 17 липня 1941 року усіма забута і похована на Личаківському цвинтарі неподалік свого чоловіка.
5)Захоплювався індійською культурою.
6)Іван Франко номінувався на здобуття Нобелівської премії з літератури.
7)Мав феноменальну пам'ять, вмів запам'ятати усю лекцію і дослівно відтворити її.
Тарас Шевченко
1)Тарас Шевченко прожив 47 років, 24 з яких був кріпаком, 11р. перебував під слідством, на військовій службі, у засланні, і лише 12 р. життя був відносно вільною людиною.
2)Після смерті поета багато його творів покладено на музику Миколою Лисенком, Модестом Мусоргським, Петром Чайковським, Сергієм Рахманіновим.
3)Перебуваючи в членстві Кирило-Мефодіївського товариства, Шевченко висував ідеї автономного статусу України та інших слов'янських держав, і столицею такої багатонаціональної держави він бачив місто Київ, а не Москву.
4)Під час заслання в Оренбурзі Шевченко написав найбільшу кількість своїх повістей, хоча йому заборонили займатися творчістю, але ту заборону він ігнорував.
5)Улюбленим напоєм Шевченка був чай, а улюбленою їжею був борщ, заправлений старим салом, вареники із сиром з грубого гречаного борошна.
6)Останні дні свого життя провів в Петербурзі. Поховали на Смоленському кладовищі, однак за день до своєї смерті Шевченко попросив друга Григорія Честаховського, щоб після смерті його похорон відбувся в Каневі. Це бажання виконали через два роки.
Василь Голобородько
Факт 1. Вищу освіту здобув у 56 років
Народився Василь Голобородько 7 квітня 1945 року в селі Адріанополі на Луганщині. У 1964 році вступив на українське відділення філологічного факультету Київського університету. За рік навчався у Донецькому педагогічному інституті, звідки був відрахований за поширення роботи Івана Дзюби «Інтернаціоналізм чи русифікація». У 1967 році спробував вступити до Літературного інституту в Москві, але попри вдалий творчий конкурс та рекомендацію Дмитра Павличка, далі до вступних іспитів Голобородька не пустили.
Лише у 2001 році він здобуде освіту в Луганському національному університеті імені Тараса Шевченка (тоді ще педагогічному університеті)
Факт 2. Відмовився мати справи з КДБ
Як і багатьом «творчим людям» Василю Голобородькові пропонували працювати з КДБ, обіцяли розв'язати питання з вступом до університету, але не на гуманітарні науки, а в сільгоспакадемію, та що в армію не заберуть. Відмовився. Щоправда, сам згадував: «От я дурний. Побачив: яка Спілка, які книжки видають, як її члени живуть – квартири в центрі Києва, діток повивчали на дипломатів. А я дружину і сина закопав. Тобто ті, хто погоджувалися, непогано влаштувалися».
Він міг би бути «стукачем», але знайомство зі «святими, справжніми людьми» (так казав) – Іваном Дзюбою, Іваном Світличним, Василем Стусом, Євгеном Сверстюком стримало його працювати з КДБ.
Факт 3. Його твори не друкували 20 років
Дебютна збірка «Летюче віконце», підготована Василем Голобородьком у 1963 році, здобула підтримку тодішніх знаних поетів старшого покоління, однак через відмову автора співпрацювати з КДБ її не допустили до друку. Цікаво, що її все ж таки надрукували у США в видавництві «Смолоскип». В радянські часи такий крок одразу приписував тебе до ворога системи.
Перша книжка в Україні вийшла аж у 1988. За неї Голобородько відзначили літературною премією імені Василя Симоненка.
Факт 4. З 14 років збирав український фольклор
Василь Голобородько понад двадцять років працює над вивченням казок. Проте розпочалася робота над українським фольклором ще у 14 років. А останні роки збирав всі висловлювання у фольклорі – назви, прикмети, прислів'я. Наприклад, за словами Голобородька у фольклорі можна знайти понад сто назв дятла. Крім того, автор впевнений, що більшість казок світових беруть початок саме з українського фольклору.
Факт 5. Надихав інших
Органічною формою висловлення Голобородька був верлібр – вільний вірш.
«Я ніколи не писав би про верлібр, якби не вірші Василя Голобородька», – зізнавався шістдесятник Михайло Вінграновський, – ...з кожного вірша на тебе спокійно дивиться поет. Стоїть і дивиться. А з-за його плеча, зіпершись підборіддям на його плече, виглядає його світ. І все. Більш нічого. Світ, поет і його слово».
«У молодших сучасників найбільше ціную Василя Голобородька. Потім – Вінграновського. І, звичайно, Леоніда Кисельова», – писав Василь Стус.
Хоча сам Голобородько згадував, що коли арештували Стуса та Дзюбу, то не писав їм, бо, по-перше, думав, що туди можна передавати обмежену кількість листів, а родичам важливіше, а по-друге, боявся, що КДБ, яке й так за ним постійно «полювало», може ще більше погіршити його життя.
Факт 6. Не вважав себе донбаським, називає українським
«Починав писати свої вірші російською мовою, бо тоді така традиція була: російську мову вважали головною, а українську – другорядною. Дивна річ: хоча я завжди вважав себе українцем, однак русифікаторська машина мене теж не оминула», – згадував Василь Голобородько.
І також зазначав, що ніколи не вважав себе творцем Донбасу. Бо не вся Луганщина – це терикони, шахти, тощо. І хоча сам він працював на шахті, але віршів про важку долю гірників в нього майже не було.
«Був такий критик Леонід Коваленко, він завжди питав – а чого в тебе нема віршів про Донбас, про шахту, ти ж там працюєш? Та я працюю в українській мові, і мені байдуже, чи я в Ростові живу, чи в Луганську, чи в Ріо-де-Жанейро. Я живу в українській мові».
Факт 7. Шевченківська премія
У 1990 році вийшла друком збірка «Ікар на метеликових крилах», у 1992 — збірка «Калина об Різдві». За ці дві збірки 1994 року поета було відзначено Національною премією України імені Тараса Шевченка. Хоча зі спогадів Олеся Гончара стає відомо, що він порушував питання про
присудження премії Голобородькові ще у 1993 році, але Шевченківський комітет не підтримав.
А зараз його втори перекладені вже 15 мовами в різних країнах.
Факт 8. Для нього Україна – єдина
Василь Голобородько ніколи не підтримував спроби політиків поділити Україну на схід та захід. Ще у 2002 році він прогнозував, що коли в Росії стабілізується ситуація, вона спробує повернути вплив на колишні республіки СРСР. І головне – Україну.
Факт 9. Живе у Будинку творчості
Після початку війни на рідній Луганщині Василь Голобородько переїхав до Київщини. І вже 6 років проживає в Будинку творчості в місті Ірпінь. У 2014 році українські письменники, науковці, актори, режисери, музиканти, громадські діячі просять владу допомогти Голобородькові з евакуацією з окупованого Луганська цінних рукописів й архіву, а також забезпечити поета житлом у Києві.
Факт 10. Той, в кого вкрали ім’я
Вірш «Без імені» Василь Голобородько написав ще в радянські часи, проте пророцькими вони стали під час останніх президентських виборів в Україні. Володимир Зеленський зіграв у серіалі «Слуга народу» звичайного вчителя Василя Голобородька, який став президентом України. Саме під час його передвиборчих виступів екс-коміка, а вже президента України, постійно порівнювали із серіальним героєм.
Сергій Жадан
Немає коментарів:
Дописати коментар